Ты просто делай, что умеешь,
А не умеешь, так учись.
Цени пришедшую идею,
Благодари за это жизнь.
В конечном счете, будет важным,
Что ты не зря носил штаны,
Что отличают всех сограждан
Не только внешние черты.
Ты научись быть верным в малом
И не завидуй никому,
Нам не дано знать, кто был правым,
И кто был левым почему?
Нам не дано знать, кто успешен,
А кто лишь воздух шевелит,
И безнадежно так поспешен
Наш суд и прокурор сидит.
Мы все, по сути, только дети,
Своей ученостью хвалясь,
Не знаем мы, зачем на свете
Живем, то плача, то смеясь,
Доступно нам преодоленье,
И мы идем куда-то врозь,
Достигло ль наше поколенье
Чего другим не удалось?
Кому ж на свете все понятно,
От тех бегу и тех боюсь,
От них имел я многократно
И в хвост и в гриву, но не злюсь.
И сам из тех я, кто не знает,
А если знает, то пока
О том еще не понимает,
Не прыгнешь выше потолка.
Но я люблю полет дерзанья
Мне день полета, словно год.
И может, в этом содержанье?
И счастье, если повезет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
